Поділитись


Емоційна (Не)Безпека

   Емоційна безпека – складова процесу взаємодії людини зі світом, одна із її основних потреб. Вона є підґрунтям для близькості у стосунках і дружбі.

   Відчуття безпеки, довіри до світу формується з раннього віку дитини, як і здатність розуміти власні переживання, цінності, цілі, бажання.  Від середовища, в якому таке формування відбувається, ми можемо отримати досвід прийняття, підтримки або навпаки.

   Як розпізнати емоційну небезпеку? На фізичному рівні ми можемо помітити відчуття внутрішньої напруги, що виникає при взаємодії з кимось, навіть якщо це добре знайома чи близька нам людина. Ми боїмось відпустити контроль, показати свою слабкість, стати вразливими. Ми стаємо більш пильними або налаштовуємось вороже. А на поведінковому рівні намагаємось мінімізувати таке спілкування. І все це відбувається тому, що відчуваємо невпевненість у власних ресурсах, сумніваємось чи зможемо протистояти/протидіяти у непевній для нас ситуації або розраховувати на допомогу ззовні.

   Поняття емоційної небезпеки повязане із поняттям психологічних границь. Піклуватись про дітей через регулярне порушення їхніх психологічних границь – у нашій традиції. На жаль, таким піклуванням ми можемо “вимкнути налаштування”, яке дозволяє дітям відчувати небезпеку, відрізняти в майбутньому турботу від насилля.

   І якщо у дитинстві ми не можемо протидіяти такому поводженню дорослих, то, коли ми самі є дорослими, можемо цьому зарадити. Яким чином? Найперше, розвиваючи емоційний інтелект. Ніколи не є пізно надолужити те, що недоотримали в дитинстві. Напрацьовуючи здатність розрізняти власні емоції, ми отримуємо інструмент для корекції нашої діяльності. Емоції не є цінністю самі по собі, вони важливі як орієнтир у взаємодії з іншим. Коли я помічаю легке роздратування чи обурення у контакті з кимось, то це сигнал для мене перевірити чи не порушено моїх психологічних границь: чи не підважують моїх цінностей, чи не знецінюють моїх переживань і т.п. Якщо це звучить для вас надто абстрактно, то можливо розпочати з усвідомлення тілесних відчуттів як реакцій на ту чи іншу ситуацію. Бо, якщо я почуваю себе поруч з родичами як на іспиті: напружено, затиснуто,- то чи безпечно мені?

   Відновлення/зміцнення/встановлення психологічних границь – це найперше про здатність помічати себе: свої фізичні та емоційні реакції, бажання, цінності, переконання. А також про вміння сказати ні їжі, стосункам, спілкуванню, інформації. Зовнішній світ безперервно випробовує наші границі, спокушаючи, маніпулюючи, нав’язуючи. Аби зберегти те, чим ми наповнені, свою внутрішню цілісність, ми вимушені захищатись. Часом достатньо “відійти” на безпечну відстань: обмежити спілкування, зменшити потік лякаючої інформації.

   Прагнення до емоційно безпечних стосунків є в природі людини. Правдива близькість з’являється тоді, коли границі кожного окреслені, а перешкоди усунуті. Проте, ми не завжди усвідомлюємо як власноруч будуємо ці перешкоди.  Ми створюємо навколо себе відчуття емоційної небезпеки, коли:

І наостанок, кілька шкідливих порад.

   Якщо у вас є діти (маленькі і не дуже) і ви НЕ прагнете забезпечити емоційну безпеку для них, то:

- забороняйте більше: забороняйте все, чого прагне дитина, до чого проявляє цікавість, і в жодному випадку, не пояснюйте власні рішення стосовно заборони чи покарання, і навіть не намагайтесь створити разом з дитиною чіткі та прозорі сімейні правила заборон і заохочень;

- обмежуйте прояви ласки у стосунку до дитини: будьте скупими на увагу та допомогу, ігноруйте прохання і запитання до вас;

 - намагайтесь бути нещирими: ніколи не показуйте своїх емоцій та почуттів, уникайте переживань, які ви можете розділити з дитиною, ні в якому разі не радійте разом і не вникайте в те, про що переживає ваша дитина.

   Якщо ви перебуваєте у романтичних стосунках і НЕ плануєте розвивати та поглиблювати емоційну близькість між вами, то:

 

   Покладаємось на ваше почуття гумору, цікавість до себе та близьких вам людей.


  Автор: Наталія Городецька психолог, кандидат у психотерапевти за напрямом гештальт терапія.


 

Поділитись