Поділитись
Спільна подорож — психотерапія очима Карла Густава Юнга
Психотерапія — тривалий, напружений та дуже інтимний процес. Вона багато вимагає як від терапевта, так і від клієнта: відваги, сил, терпіння і здатності переборювати розчарування. Але, мабуть, головне, чого вимагає психотерапія — це віри обох сторін в те, що вони зможуть побудувати щось разом, побудувати альянс, який витримає всі труднощі психоаналітичного процесу.
Карл Юнг бачив альянс терапевта та клієнта (або аналітика й аналізанта) як найважливіший елемент терапії: саме він є джерелом ефективності аналізу, і саме він є результатом, на який — свідомо чи несвідомо — розраховують обидві сторони.
Опираючись на вирішальну важливість стосунків в житті людини, Юнг був першим, хто змінив звичну парадигму психоаналізу — замість розташування клієнта на кушетці, він сідав з ним навпроти, віч-на-віч, передбачаючи рівність та співучасть аналітика й аналізанта в процесі терапії.
Психоаналітик для Юнга не був «просвітленішим», компетентнішим, мудрішим, чи здоровішим за свого аналізанта — натомість він був в тій же мірі божевільним. Обидва ішли в світ несвідомого аналізанта — з однаково нульовим про нього уявленням. Аналітик мав перевагу знання про загальні тенденції людської психіки, а аналізант був єдиною на світі людиною, яка знала, що насправді відбувається в її душі.
Рівність в стосунках була основною запорукою їх успішності для Юнга — бо рівність передбачає любов, а не владу. Якщо будь-яка з сторін «вища», «краща», «мудріша» — альянс неможливий, можливі лиш відносини підпорядкування – які є буквальним антидотом до любові — єдиного, що може по-справжньому допомогти людині в її психічних стражданнях.
«Де править любов, немає волі до влади, а де править влада — бракує любові»
Так, як і всі решту стосунки, психоналітичний альянс — відносини взаємності. Не лише аналізант щось отримує в терапії: аналітик проходить її разом із ним. Мова йде зовсім не про гроші — оплачується не стосунок, а час і простір. Стосунок аналітика і аналізанта не може бути монетизований, бо кожен терапевтичний альянс унікальний — і кожен будується на тому, що двом людям не байдуже. Кошти клієнта не можуть купити почуттів терапевта, як і знання чи компетентність терапевта не можуть купити почуттів клієнта.
«Зустріч двох людей подібна на контакт хімічних елементів — якщо відбулася будь-яка реакція, змінюються обидва»
Юнгіанський психоаналіз в першу чергу базується не на техніці, не на методології, а на базовій, природній людській здатності будувати стосунки — а тільки в стосунках можливий психічний розвиток. І розвиток аналітика відбувається в першу чергу не в роботі з книжками і думками мислителів минулого, а в стосунках з його аналізантами.
Психічне страждання не залишає нам вибору — горе, сум, образа, самоненависть, сором, відчуття неповноцінності не можуть бути виправлені хірургічно чи медикаментозно. Ми не можемо вирізати почуття, і не можемо їх пришити. Все, що залишається — це довга, відверта та рівна розмова.
Автор: Тарас Новицький — практичний психолог у психодинамічному методі психотерапевтичного центру «Верде»
Якщо Вам цікаво більше довідатись про ідеї аналітичного психолога К.Г. Юнга, заповнюйте реєстраційну форму та приходьте на одну із лекцій
Поділитись