Поділитись


Ми - це Я + Я

"Ми посміхнулись, в нас з'явився перший зубчик, ми смачно поїли, нам завтра в садок!" - мило звучить, правда?



А "ми готуємося до вступу, в нас попереду 4 ЗНО, ми одружуємось", - з вуст мами це якось вже не дуже...



Злиття мами та дитини - природний процес відразу після народження. Хтось називає його симбіозом, інші - четвертим триместром вагітності.



Такий стан дуже важливий для дитини. Він допомагає їй м'яко перейти з "раю маминої утроби" до реального світу.



Але інколи, з ініціативи мами, цей процес затягується.



А що тут такого? "Ми" - прекрасний займенник, скажуть супер-мами.



Займенник справді прекрасний. Але інколи в ньому губиться Я. І, часто, Я дитини.



Якщо МИ це МИ, то в нас ОДНАКОВІ інтереси, смаки й вподобання. Дитина - це продовження мене. Вона має любити те, що я, насолоджуватися тим самим. Бо дитина це я.

Як має почувати себе дитина?



Ось інша крайність: мама губить себе і чує тільки дитину. Весь її світ починає крутитися навколо неї: навчання, гуртки, захцянки-забаганки.

А як по-іншому? Яжемати...



Таку маму, на жаль, чекає гірке розчарування в майбутньому.

Не буде дитина віддячувати їй тим же. Бо не вміє, бо не навчили..

Діти цінують батьків, якими можуть пишатися.



В гештальт-терапії таке явище називається конфлюенція.



В людини, що мала таке минуле чи має актуальне теперішнє, виникають складнощі в розпізнаванні себе та інших.



Вона потребує постійного прийняття, схвалення іншими, не висловлює своїх почуттів, тому що боїться можливого конфлікту.



Плутає себе з іншими, не в змозі розрізнити власні почуття і думки.



Така людина думає, що вона в контакті з кимось, а насправді контакту немає, бо немає границі.



При патологічному злитті індивідуум чіпляється за те, чого вже не існує. Злиття - це деяка ілюзія, що базується на відмові від відмінностей і несхожості. Навіть в дуже близьких відносинах шлюбу контакт підтримується відчуттями і єдності, і відмінності.

Подружжя, які живуть в нездоровому злиття, не вступають в особистий контакт.



Конфлюенція є цілком виправдана між мамою і новонародженою дитиною. Це допомагає мамі чути свою дитину: її потреби розпізнаються по найменшому відтінку плачу.



Виростаючи, інколи ми маємо потребу в тимчасовому злитті (конфлюенціі) з іншими людьми, і це дає нам відчуття захищеності й тепла.



Хороший секс - тимчасова і цілком виправдана конфлюенція.



Але якщо людина постійно перебуває в конфлюенції з іншими, тоді контакту з іншим, зі світом немає.



Здоровий шлюб заснований на надійному прийнятті іншого партнера. Це прийняття є гнучким, розбіжності обговорюються і кожен з подружжя відповідальний за власний вибір.



У злитті зі своїми дітьми перебувають батьки, які розглядають дітей як продовження себе. Їхні діти повинні любити те, що люблять вони, продовжувати їх справу, жити по їх правилам - відмінності не вітаються і не приймаються. Якщо діти відмовляються підтримувати злиття (що дуже важко), то батьки відмовляють їм в увазі.



Досить часто неслухняної дитини такі батьки приводять «на виправлення» до психотерапевта.

Але хто саме, на Вашу думку потребує "виправлення"? 


Автор статті - Ірина Холод – психолог, дитячо-юнацький психотерапевт, гештальт-терапевт впроцесі сертифікації, арт-терапевт, спеціаліст з пісочної терапії та асоціативних метафоричних карт. Психотерапевт психотерапевтичного центру "Верде".

Поділитись