Поділитись


Вимушена розлука: як зберегти ментальне здоров'я дітей в умовах війни

Актуальність питання розлуки та відстані у сучасному світі, а особливо на теренах нашої країни зараз постала достатньо гостро. Війна в Україні роз'єднала безліч родин по інших містах, по інших регіонах, по інших країнах, змусила безліч дітей відчути відсутність когось із важливих для них членів родини. Для дітей це майже завжди стресова ситуація, у якій вони можуть відчувати різні емоції: розгубленість, страх, самотність, смуток, дратівливість та злість.  


Як допомогти своїм дітям дошкільного та молодшого шкільного віку найменш болісно пережити цей непростий період вимушеної розлуки та на що батькам варто звернути свою увагу? 


Є відома байка психологів, яка метафорично трактує інструкцію співробітників авіаперельотів: «У разі розгерметизації салону літака, кисневу маску потрібно спочатку надіти на себе, а потім - на дитину». Суть у тому, що без кисневої маски на висоті людина починає втрачати свідомість, і якщо доросла людина встигне одягнути маску на себе, то вона зможе допомогти і дитині, навіть якщо та зомліє. Після того як кисень почне надходити в легені дитини, вона знову прокинеться. Чи зможе дитина повторити все те саме, побачивши дорослого, який втратив свідомість? Навряд чи... Тому, дбаючи про свою дитину, дорослим першочергово потрібно звертати увагу наскільки вони дають раду дбати про самих себе. Це вкрай важливо, емоційна стабільність дорослих це - запорука успішної адаптації дитини!


Тривожні, роздратовані, емоційно-нестабільні дорослі навіть мимоволі створюють таке середовище, в якому дитина не почувається в безпеці. У дитини може виникати почуття провини за погане самопочуття дорослих, розвиватися тривожність, депресія, дитина може демонструвати спалахи агресії. І це все на фоні проживання дитиною втрати повноцінного спілкування з іншими важливими членами родини. 


Тематика даної статті не про те як дорослим допомогти себе стабілізувати, як проживати власні переживання, знаходити необхідні їм ресурси, отримувати підтримку та відчуття безпеки в тих реаліях, в яких вони опинилися… Але важливо ще раз підкреслити – «кисневу маску» дорослі мають одягати в першу чергу на себе!!! 


У цей світ дитина приходить абсолютно безпорадною та беззахисною, як на фізичному рівні, так і на психологічному. Набір її здібностей та можливостей такий, що вона не може задовольнити ані свої потреби, ані вимоги та очікування довкілля. Після народження безпечна прихильність у дитини формується в контакті з тим, хто задовольняє її потреби - допомагає впоратися зі страхом, голодом, холодом, тривогою та дискомфортом, в контакті з тим, хто - заспокоює, укладає спати, годує, купає, пестить. Батьківська функція - дати дитині базове почуття безпеки (майбутнє ставлення до світу), надійну прихильність (майбутнє ставлення до людей), прийняття (майбутнє ставлення із собою), захист (майбутня здатність переживати труднощі). 


У будь-яких ситуаціях, коли дитина вимушено розлучається з матір'ю або з людиною, яка її замінює, навіть на нетривалий час, вона відчуває стрес. Дитина може сумувати за людьми до яких вона почала звикати, але втрата контактів з іншими членами родини, у ранньому віці не призводить до негативних наслідків, якщо поряд з нею «достатньо хороша мама». Цей термін з'явився завдяки британському психологу та педіатру Дональду Віннікоту, на думку якого кожна мати сама інстинктивно знає, як краще для її дитини. «Достатньо хороша мама» - не ідеальна мама, і що важливіше, не прагне такою стати. Вона знає, що може втомлюватися від дитини, злитися, деколи ставити свої інтереси та бажання на перше місце, відмовляти дитині, вимагати слухняності та не відчувати по жодному пункту почуття провини. «Достатньо хороша мама» не боїться витрачати час на себе, але завжди готова повернутися до контакту з дитиною та допомогти задовольнити її потреби. Вона вміє розмовляти з дитиною про емоції, почуття та тілесні відчуття, як про її так і про свої. Вона дає розуміння, що дитина в контакті з нею може відчувати сильні негативні емоції, і це не руйнує її.

Вона створює в контакті з дитиною відчуття надійності, безпеки, та впевненості, щоб там не сталося, якби дитина себе не поводила, які б труднощі не траплялися в житті, в неї є близькі люди, які завжди підтримають її у разі необхідності.

У дошкільному віці, тривала відсутність когось із близьких та важливих для дитини людей вже є проживанням для неї кризової події. Дорослим не варто знецінювати переживання дитини, мовляв ...(для продовження тисни тУт)

Поділитись