Емоційна зрілість - не про вік

Автор статті - Соломія Бжезінська
к
лінічний психолог, кандидат у психотерапевти за методом символдрами

Здавалось б, що чим старшою стає людина, тим більше мудрості, досвіду, а отже й зрілості вона здобуває. Та чи дійсно це так? Чи можливо ми повсякчас зустрічаємо дорослих дітей та розгублюємось, не знаючи, як з ними взаємодіяти.

Як можна розпізнати емоційно незрілих людей?

  • вони не вміють проявляти гнучкість, їх важко в чомусь переконати. Для них існує лише одна правильна думка і вони захищаються, якщо натикаються на протилежну точку зору.
  • вони мають низьку стресостійкість. Такі люди діють реактивно і стереотипно. Їм складно оцінювати реальність, тож частіше вони її заперечують або викривлюють. Також їм складно контролювати й справлятись з власними емоціями, тому їхні реакції часто неадекватні. Вони шукають розради в алкоголі, наркотиках чи їжі.
  • вони схильні робити тільки те, що їм приємно. Вони часто йдуть шляхом найменшого опору та приймають рішення на основі того, що зараз здається приємнішим, не задумуючись про наслідки.
  • вони сприймають усе суб’єктивно, а не об’єктивно. Їм складно аналізувати неупереджено, їм важливіше те, як вони почуваються, ніж те, що відбувається насправді. Вони не беруть до уваги факти, логіку, історію.
  • вони не поважають відмінності. Їм важко осягнути ідею, що всі люди мають право на власну думку. Вони часто поводяться нетактовно, бо не помічають відмінностей та особливостей іншої людини. Їм значно комфортніше у стосунках, де вони мають чітку роль і всі дотримуються однакових переконань. 
  • вони егоцентричні. Ніби одержимі, ними керують тривога й відчуття незахищеності. Вони схожі на поранену людину, яка постійно перевіряє свої рани. Вони живуть у постійному очікуванні, що інші можуть побачити які вони погані, слабкі та не гідні любові. Тому вони захищаються від близькості з іншими, адже вона загрожує їхньому хиткому відчуття власної гідності. 
  • вони зациклені на собі. Постійно стежать за тим, чи задоволено їхні потреби, чи не намагається їх хтось образити. Їхня самооцінка стрибає в залежності від того, як на них реагують інші. Їм важко витримувати критику, тож вони намагають уникати помилок.
  • вони сприймають все особисто, але не схильні до самоаналізу. Через зацикленість на собі, у будь-якій взаємодії з ними усе обертається навколо них. Вони просто хочуть бути в центрі уваги. У розмові з такою людиною, все що ви кажете, вони використовує, щоб перейти до розмови про себе. Їхню увагу складно надовго привернути, навіть якщо вони чемно будуть вас слухати. Вони не визнають своєї ролі в конфліктах, не оцінюють свою поведінку й не мають сумнівів щодо підстав своїх дій. Якщо такі люди стали причиною проблеми, вони кажуть, що не мали наміру нашкодити, а отже не визнають своєї провини.
  • їм подобається бути в центрі уваги. Вони зазвичай є найгучнішими та найбешкетнішими людьми у компанії. Загальна увага часто прикута саме до них. Їм важко сприймати зміну теми розмови, вони не так жадають взаємодії з людьми, як уваги від аудиторії, що відрізняє їх від екстравертів, які щиро цікавляться досвідом інших та вміють слухати. 
  • вони мають погано розвинену здатність до співчуття та нечутливі до емоцій інших. Вони уникають близькості, їм складно побачити, які відчуття вони викликають своїми діями в інших людей. Незважаючи на те що вони не можуть співчувати, їм дуже добре вдається бачити наміри і почуття інших людей. Однак вони не використовують цю особливість для налагодження емоційної близькості.

Грунт для емоційної незрілості закладається в дитинстві, коли діти рано стикаються з досвідом втрат, болю та самотності. Коли всі їхні сили сконцентровані на виживанні, замість дослідження та пізнання світу й себе. А їхні батьки не підтримували емоційного контакту з ними, а лише забезпечували матеріальну частину. Однак, якщо у житті людини усе складалось відносно добре, то з деяким часом та внутрішньою роботою над собою, вона може досягти емоційної зрілості.

Емоційна зрілість - це характеристика людини, яка здатна мислити об’єктивно й концептуально, а також підтримувати глибокі емоційні зв’язки з іншими. Вони можуть водночас мислити й діяти незалежно, і зберігати глибокий емоційний зв'язок з близькими людьми. Вони прямо й відкрито йдуть до своїх цілей, не травмуючи почуття інших. У них добре розвинене почуття власного “я” та ідентичність. 

Емоційно зрілі люди не соромляться своїх почуттів і чесно кажуть про них. Вони чудово ладнають з іншими завдяки добре розвиненій емпатії, контролю імпульсів та емоційному інтелекту. Вони цікавляться внутрішнім світом інших людей і їм подобається відкриватись у відповідь, щоб будувати емоційний зв’язок. Якщо виникає якась проблема, вони намагаються вирішити її за допомогою прямого й відвертого спілкування з людиною. 

Вони уважно аналізують свої думки й почуття. Якщо треба, вони можуть контролювати свої емоції, передбачати майбутнє, адаптуватись до реальності й використовувати емпатію та гумор, щоб полегшити важкі ситуації та зміцнити зв’язки з іншими. Їм подобається бути об’єктивними та визнавати свої слабкості й переваги.

Коли ми будуємо стосунки з іншими людьми варто навчитись розрізняти на якому рівні емоційного розвитку вони знаходяться, щоб зняти надмірні очікування й сподівання щодо вашої взаємодії. З емоційно незрілими людьми краще спілкуватись нейтрально, замість налагодження справжніх стосунків. Підходьте з позиції спостерігача, фокусуючись на власних думках, а не на емоційних реакціях. Ви можете відкрито висловити свої відчуття і бажання, не намагаючись контролювати наслідки, а відпустивши надію, що інша людина вас почує та зміниться. Також ви можете зосередитись на результаті, а не на стосунках. Ставте просту й досяжну ціль, вступайте у взаємодію з умовним маршрутом, на якому позначено вашу кінцеву мету. Окрім цього поставте собі за мету керувати спілкуванням, його тривалістю й змістом. М’яко уникайте спроб іншої людини змінити тему й заманити вас в емоційну пастку. Будьте ввічливі й готові вертатись до потрібного питання стільки скільки потрібно, поки не отримаєте чітку відповідь. 

Усі матеріали взяті з книги Л.К. Гібсон “Дорослі діти емоційно незрілих дітей”, тому якщо вас зацікавила тема емоційної зрілості/незрілості, запрошуємо детальніше дослідити її у цій книзі.

Інші статті
Індивідуальна психотерапія за Альфредом Адлером
Як подолати безсоння
Мистецтво порозуміння: як «правильно» конфліктувати
Провина вцілілого
Темна сторона психотерапії
Ірвін Ялом «Лист молодому психотерапевту»
Самогубство. Незворотні рішення.