Автор: Віта Кайгародова
Співзасновниця психотерапевтичного центру Верде, психолог, психотерапевт за напрямом кататимно-імагітивна психотерапія

Втрата

Ми втрачаємо стосунки, рідних і близьких нам людей, іноді втрачаємо надію, статус, здоров'я. Втрати супроводжують нас, вони є важливою частиною нашого життя. Проте, пов'язані з ними переживання начебто заборонені в сучасному суспільстві. Ще зовсім недавно ми, втративши близьких, носили в одязі жалобу, сигналізуючи таким чином, що горюємо, що потребуємо підтримки, особливого до себе ставлення. Сьогодні ж ми уникаємо всього, що пов'язане зі смертю і втратою загалом. Ми даємо поради забути, розважитись, переключитись, викинути із життя, заперечуючи таким чином, що проживання втрати - тривалий процес. Звісно ж, гострота переживань з часом зменшується, все ж прийнято вважати, що важливу втрату проживають за рік або й півтора.

Таке глибоке розуміння є в наших традиціях. Організацією похорону і поминок займалася громада, даючи простір для переживань і можливості максимально відчути підтримку. Поминки на 3-ій, 9-ий, 40-ий день не давали психіці можливості застрягнути в ілюзії, що час зупинився і померлий все ще поруч. З іншого боку, здатність самотужки організувати поминки на 40-ий день чи роковини була своєрідним знаком для громади, чи не застрягла людина на котромусь з етапів проживання втрати.

Гнів, провина, страх, сором можуть з'являтись в процесі горювання, проникаючи у різні сфери життя. Важливо враховувати це, аби бути більш бережливими у ставленні до себе та інших.

Переживаючи втрату, горюючи, нам необхідно опертись на когось, хто більш стійкий. Добре, коли такі люди знаходяться в нашому оточенні. З іншого боку ми схильні вважати"ненормальним", коли людина "дозволяє" собі горювати, бо нам важко знаходитися поруч, витримувати власні непрості непрожиті переживання, доторкнутись до свого болю.

Бережіть себе!