Автор - Софія Полюганич
Магістр практичної психології, кандидат у психотерапевти за методом кататимно - імагінативна психотерапія

З самого зародження життя ми є під своєрідним захистом - захистом мами - як плід; захистом батьків, коли вчимось ходити; захистом організму від вірусів; захистом психіки від травмуючих подій.  Такий захист дозволяє нам отримати можливість на життя, вижити, стати на ноги та функціонувати самостійно, зріло.

Якщо відійти від політичного концепту та сприймати Україну як особистість, то від Дня Незалежності (такого собі дня народження) і дотепер, вона потребує захисту і підтримки. І цей захист надають чоловіки і жінки на фронті, проходячи неймовірні, нелюдські випробування, стоячи сціпивши зуби і виборюючи кожен сантиметр нашої держави. Вони як ті захисні механізми психіки намагаються забезпечити цілісне функціонування та усвідомлення.

На захист у організму йде велика кількість ресурсу, тому часом ми можемо почуватись пригніченими чи втомленими без наявних на те причин, тому ці ресурси мають поповнюватись, абсолютно така ж паралель і на фронті. Ресурси мають поповнюватись - донатами, допомогою, підтримкою, “вкладанням того на що я наразі здатен” і тоді поєднуючи тил і фронт, ми матимемо цілісний організм, який функціонуватиме. Адже повертаючись до паралелей з психікою, то ми говоримо про “співпрацю” - кожна частинка нашої психіки, кожен наш механізм захисту є важливим для повноти картини, для злагодженості та існування.

У попередніх статтях на нашому сайті, зокрема про ідентифікацію та незалежність, ми зачіпали теми найбільш актуальних питань, які виринули у нашій свідомості, проте зараз ми стикаємось з потребою, потребою у захисті тилу, потребою у захисті фронту, потребою у захисті тих, хто повертається з фронту та тих, хто вимушено покинув свої домівки. Зміна парадигми реальності та загострення страху до смерті, знищення та неіснування спонукають також і до збереження так званого “культурного коду”, до повернення тієї цінності життя, пісні, поезії, сім’ї та безпеки, яка була втрачена та обезцінена у контексті “мирного часу”.

Про тему безпеки у психологічному дискурсі було написано багато, адже суспільство і людство в цілому завжди прагне задовільнити цю потребу, проте у своїй праці «Своєчасні думки про війну і смерті» Зигмунд Фройд, який ще у той час не застав ні Другої світової війни, ні сучасного тероризму, констатує, що «війни не можуть припинитися до тих пір, поки нації живуть в різних умовах, поки цінність людського життя сприймається у них по-різному і поки що розділяє їх ворожість є такою потужною рушійною силою». В цій короткій тезі є весь сенс тої реальності у якій нам все ще доводиться жити.

Ральф Банч писав що - “Добробут і сподівання народів світу ніколи не можуть бути здійснені, доки мир, а також свобода, честь і самоповага не стануть певними”, саме тому у цей день хочеться висловити неймовірну вдячність нашим військовим, які захищають нашу державу та нас. Все буде Україна і ми чекаємо на мир та повернення усіх наших військових додому.

Слава Україні! Героям слава!