Поділитись


Емоційне вигорання

Емоційне вигорання - це фізичне, емоційне або мотиваційне виснаження – тобто результат надмірного і тривалого навантаження та стресів. Ми вигораємо тоді, коли затрачаємо ресурси і сили, однак не маємо змоги їх адекватно відновлювати та поповнювати.

Найбільший ризик «вигоріти» мають люди, професія яких пов’язана з постійним спілкуванням. Необхідність постійно бути на зв'язку, вислуховувати інших і говорити самому, стикатись із негативними емоціями інших, стежити за важливими процесами, давати вказівки підлеглим або навпаки виконувати доручення керівництва, постійно реагувати на непередбачувані обставини,  намагатися виправдати чиїсь очікування, продемонструвати хороші показники — все це призводить до того, що в якийсь момент у людини просто "сідають батарейки".

Психологи дійшли спільного висновку, що важливу роль у вигоранні відіграє стрес, який накопичується – виснажує емоційно, ця втома зменшує нашу стійкість до життєвих негараздів, а отже знову стрес, і так по колу…

Як зрозуміти, що ви «вигоріли» ? Лікар та консультант з питань здоров’я Сюзанна Біалі вважає, що для встановлення діагнозу "вигорання" важливі три симптоми:

 

Емоційне виснаження

Ви відчуваєте себе втомленим весь час. Вам важко пережити звичайний робочий день, навіть коли все йде по плану. Вас жахає кожен ранок. І це відчуття не минає після вихідних. Скоріше за все, ви зустрічаєтеся з важким робочим навантаженням або робочими труднощами, які вас виснажують.

 

Цинізм/деперсоналізація

Можливо, на початку вашої кар’єри ви отримували задоволення від роботи з людьми або взаємодії з клієнтами. Але тепер ви відчуваєте злість та роздратування через них. Робота вас більше не приваблює і іноді лякає, яким ви стали цинічним. «Якось я доповідала на тему вигорання і у приміщенні був один недружній пан, який сидів позаду. Він одразу попередив, що не хоче бути тут і скоріш за все покине захід передчасно. Уявіть моє здивування, коли той самий доктор зателефонував мені потім і сказав, що під час моєї промови усвідомив, що страждає саме на вигорання» згадує Сюзанна.

 

Зниження персональної ефективності

Ви не впевнені у своїй здатності виконувати роботу. Навіть якщо ви завжди робили її добре. Ви працюєте все важче й важче, але досягаєте менше. Ваша продуктивність значно знизилась, а з нею й віра у себе.

 

Зазвичай про вигорання психологи та лікарі кажуть тоді, коли є усі три «дзвіночки», але  дослідження Христини Маслах та Міхаель Лайтер демонструє, що для вигорання достатньо і одного симптому. З цих трьох симптомів можемо також зрозуміти, основні причини вигорання.

 

Стрес і ще раз стрес…

Перша група причин – це емоційне виснаження, тут центральним фактором буде стрес. Стрес – це природна відповідь організму на складні обставини,  для стресу характерна специфічна реакція тіла – внаслідок викиду певних гормонів (зазвичай кортизолу та адреналіну) наш організм готується активно діяти – пришвидшується серцебиття, в м’язи інтенсивніше транспортуються кисень та поживні речовини, ми готуємось до відповіді «бийся або тікай», на емоційному рівні ми відчуваємо страх, тривогу або злість, стаємо зосередженими та настороженими.  Якщо ми подолали стрес – то після цього йде розслаблення та відновлення, яке потребує часу та відсутності нових стресів. Однак сучасний світ та те напруження, я кому ми живемо щодня, створює низку стресових ситуацій, після яких ми не встигаємо відновитись, тому стрес нанизується на безкінечну нитку, і кожного нового дня все повторюється.

 

Люди та їхні проблеми

Друга група причин, яка призводить до цинізму – це постійне спілкування з людьми, так звана емоційна робота – якщо ваша професія пов’язана з допомогою іншим людям, то з часом ви перенасичуєтесь чужим стражданням та проблемами, вам потрібно бути завжди чуйними, привітними, помічати та реагувати на емоції інших, а іноді і ставати «контейнером» для скидання їхнього гніву, невдоволення чи розпачу. Щоб трохи захистити себе від переживань та реакцій інших людей, які накривають нас, як лавиною, ми починаємо відсторонюватись, байдужіти, а зрештою і зовсім не помічати та не зважати на переживання інших. Важливо пам’ятати, що цинізм та байдужість, які виникла у професійній сфері, дуже швидко «перекидаються» і на особисту сферу – людина, яка вигоріла стає байдужою до переживань своїх друзів, дітей чи партнера.

 

Рожеві мрії та жорстока реальність.

Щодо зниження персональної ефективності, то тут злий жарт може зіграти старанність, перфекціонізм та занадто високі вимоги до себе і очікування швидких та ефективних результатів, як від самого себе, так і завищені вимоги компанії або керівника. Надмірна завантаженість роботою, та безкінечні списки справ не дозволяють достатньо відчути результат, особливо це помітно у великих компаніях, де працівники є «гвинтиками» у великих механізмах і процесах, то ж на персональному рівні людина не може побачити чи відчути, що її робота має значення або ж цінується колективом, тому намагається працювати більше, але це нічого не змінює, а з часом, через відсутність задоволення від отриманих результатів, ми залишаємось з розчаруванням і нездійсненими мріями про свою блискучу кар’єру. Через це мотивація та впевненість у собі потрохи йде вниз.

 

Що з цим робити?

Звісно найкраще – це профілактика. Найбільше ризикують вигоріти люди певних професій та певного типу характеру. Щодо професій, то як зазначалося раніше – це сфери пов’язані зі спілкуванням: медики, педагоги, обслуговуючий персонал, та професії пов’язані з постійним стресом. Тому, якщо ви належите до груп з високим ризиком – про вигорання потрібно пам’ятати, та бути уважними до себе, щоб помітити проблему на початку і вчасно відпочити та відновитись.

Трохи складніше з типом особистості…найбільше ризикують «згоріти» люди, які не звикли або навіть почуваються винними, коли дбають про себе, це люди які завжди підстрахують колег, візьмуть на себе додаткову роботу, приймуть пацієнта після завершення зміни. Таким людям важливо бути добрими для інших і соромно бути добрими до себе. Тут важливо бути чесними з собою, адже навіть найбільш чуйна і дбайлива людина, яка вигоріла, починає шкодити іншим, адже захисти її психіки включають «аварійну програму» яка захищає від перевантаження. В такому випадку важливо віднайти баланс між тим, щоб допомагати іншим, та дбати про себе, чітко розмежувати час на роботу і відпочинок чи особисте спілкування, вважати допомогу собі такою ж цінною, як і допомогу іншим.

Іноді як би ми не балансували і не помічали загрози, ми нічого не можемо вдіяти з обставинами, тоді важливо приймати сміливі рішення, часом навіть змінити роботу, якщо ваше професійне середовище є не доброзичливим та не екологічним.

Якщо ж ви уже вигоріли, та помітили у себе більш ніж один симптом, то перше що потрібно зробити – це організувати достатньо тривалий і якісний відпочинок, в ідеалі взяти відпустку та на якийсь час змінити обстановку, якщо цього зробити не можливо, то хоча б знизити темп на стільки, на скільки це можливо. Однак однієї лише відпустки може бути замало, тому заручіться підтримкою і допомогою близьких, переделегуйте на якийсь час побутові і домашні обов’язки та максимально присвятіть час собі – зверніть увагу на своє здоров’я, пройдіть необхідні медичні обстеження, особливо якщо у вас є хронічні захворювання, або ж ви давно відкладали профілактичний огляд, запишіться на масаж чи у спа, щодня та щотижня робіть щось, що саме вам приносить насолоду, тут спектр може бути дуже широким – від салону краси до гри у шахи.

Зверніться на психотерапію – у роботі зі спеціалістом ви знайдете розуміння та підтримку, зможете усвідомити причини вигорання та подолати його наслідки, адже дуже часто поряд з вигоранням йде депресія та інші супутні стани, подолати їх буває складно самотужки. Зрештою робота з психологом дозволить в майбутньому помічати загрозу вигорання та швидко на неї реагувати.



Любіть та дбайте про себе і тоді у вас будуть сили дбати про інших.

 

 Ольга Конюх

 

Поділитись