Автор: Соломія Толочко
практичний психолог центру «Верде» та кандидат у психотерапевти за методом психоаналіз

«Любити – означає прийняти і в той же час знести велику кількість завершень і початків, і все це в ході одного й того ж життя»

Звісно ми не були готові до того, що стосунок набуде такого контексту, хтось на фронті, хтось в тилу і між нами відстань і велика міра невизначеності. Варто не забувати, що для нас це новий досвід, досвід перебування в реаліях країни, що живе у повномасштабній війні.

Збереження стосунку в даних умовах, нагадує нам про кризу. Підкреслення цього етапу, як кризи дає змогу усвідомити, що тут змінюється кожен і сам стосунок. Так, як раніше дійсно не буде, от чому на початку ми зустрічаємось з такою великою кількістю напруги, бо механізми, які працювали до того вже не діють, вони потребують нашої переадаптації.

Якась частина спільної історії дійсно завершується, починається інша, опісля чого й вона завершиться (повернення до мирного життя), але при тому буде новою для обох.  Окрім того, що кризовий період змінює стосунок він його і поглиблює.

«Бажання змусити любов продовжуватись тільки у її найкращих проявах стає причиною смерті любові»

Відомо не лише про значну кількість одружень, але й розлучень на фоні війни. Тут вже не має місця ідеалізації, адже щоденний дистрес, напруга і тривога не про «вигляд», а про «бути» і радше виживання. З одного боку це історія того, коли Ваш партнер (-ка) доволі далеко від Вас, а з іншого він/вона може бути найближче водночас, проявляючи не лише силу, але й вразливість (саме простір з Вами може стати таким місцем, де це є дозволено і безпечно).

«Якщо існує хоча б одна єдина сила, яка вміщає корінь страждання, тоді це – небажання вчитись далі»

Підтримування стосунку з військовим (-ою) включає набуття нових навиків і знань. Ми довідуємось про різну амуніцію, фронтові потреби й багато іншого, що постає необхідним за даним умов. Інколи стосунок стає для військових, тим стабільним в суцільних умовах нестабільності, як ресурс, який «підживлює», а з іншого боку надає сенсу і значення. Важливо підтримувати себе в ресурсі, дбати про себе, як на фізичному, так і на емоційному рівні.

«Свободу нам дає саме захоплення минулим, а не життя в минулому»

Звісно ми згадуємо про те як було, відновлюємо ті «нитки» з минулого, які були раніше. Інтереси, хобі, ідеї, які нас об'єднювали нікуди не діваються і ми можемо їх інтегрувати в сьогодення. Згадування, дає нам змогу й самим зрозуміти, що це не єдиний наш досвід, що було ще щось. І в цій площині важливо зберігати межу, не забуваючи про те, хто і де зараз, не втрачати реальність з горизонту. Дозволяти собі говорити, реагувати і таким чином опрацьовувати ментально те, що відбувається з Вами саме в цей момент.

Підсумовуючи виведемо сюди кілька аналогій. Любов – це про продовження (динаміку та змінність), навчання (ми досліджуємо один одного)  і свободу (відчути себе вільним не втрачаючи приналежності).

Дана стаття включала цитати юнгіанського психоаналітика, Клариси Пінколи Естес.