Автор: Михайло Бекар 
Практикуючий психолог, кандидат у психотерапевти за методом психоаналіз 

Інклюзія - це включення дитини в навчальний процес, який має певні вимоги до навчання. Це можуть бути спрощені завдання, або коли у класі знаходиться асистент, який допомагає дитині у навчальному процесі.

Перевагою такого навчання є соціалізація, тобто розвиток навичок спілкування, взаємодії з однолітками, емоційний розвиток, розвиток вміння будувати взаємостосунки для всіх, включаючи однокласників, педагога та асистента.

Негативною ж інклюзивна освіта буває при стигматизації осіб з інвалідністю, адже акцент ставиться не на тому що це дитина, а на її захворювані, що виключає або ж обмежує, робить не таким як інші. Це часто може вилитись у відчутті самотності, низькій самооцінці, відсутності розуміння. Дитина може перейняти ставлення оточуючих до себе, і так само, сама ставитись до себе.

Що ж може бути шляхом до інклюзії?

Це стосунки які збагачують усіх, це ще одна людина в соціумі, яка має ще на одну голову, більше ідей. Всі виграють від інклюзії, коли вона передбачає єдність, а не обмеження.

Важливим є активна позиція. Відстоювання своїх прав, на освіту, на толерантне ставлення, збереження честі та гідності кожної дитина, що передбачає стаття конвенції ООН про права дитини.

Отже, інклюзивна освіта є в режимі побудови, вже зрушила з мертвої точки, але поки що не набула загальноприйнятої форми. Що означає для мене ця форма? Це коли у школах, учні які вчаться на інклюзивній формі навчання, отримують достатньо добре середовище для розвитку. Школа стає достатньо доброю мамою, яка помиляється але, коли бачить свої помилки виправляє, де є діалог між усіма учасниками навчання, і всі об’єднані навколо спільного.