Автор: Катерина Паньків
Психолог, кандидат у психотерапевти за методом індивідуальна психотерапія за А. Адлером

Мабуть, найбільше поняття менталізації популяризував Пітер Фонагі, який разом з колегами розробив окремий напрямок психотерапії, що базується на цьому концепті.

Менталізація — це певне зусилля розуму. Зусилля, яке людина робить, щоб зрозуміти інших: їх думки, почуття, наміри, бажання та мотиви.

Поняття менталізації дотичне до емпатії, самоаналізу, рефлексії, свідомості. Воно наче охоплює всі ці відомі нам терміни та ще трохи їх доповнює. Менталізацію пропонують розуміти як процес надання сенсу та значення словам та діям Іншого.

Наприклад, ми можемо почути неприємні слова від партнера, колеги чи батьків та моментально засмутитись, розплакатись, заїсти образу, розбити посуд або звернутись до алкоголю (тобто відреагувати імпульсивно).

Але якщо у нас добре розвинена здатність до менталізації, ми можемо надати сенс цим словам. Уявити, що саме спонукає людино говорити їх? Що вона в цей момент може відчувати? Що вона хоче від мене? Чим її слова можуть бути обґрунтовані? Тим самим ми витримуємо, хай навіть і не дуже приємні емоції, аналізуємо їх, надаємо їм сенс та робимо усвідомлений вибір, як вчиняти далі.

Для простішого розуміння можна уявити металізацію певним простором у нашій психіці, буферною зоною.

Якщо цього простору немає, то аналізувати афект (сильну емоцію), усвідомлювати свої переживання та емоції, робити припущення стосовно емоційного стану Іншого просто нема де. Звідси беруть початок імпульсивні, часто деструктивні реакції.

Якщо розвивати в собі здатність до менталізації, допускати, що реальність іншої людини може відрізнятися від нашої власної, якщо дозволяти собі маленькими кроками наближатися до зустрічі з невідомим та іншим, цей «простір у нашій психіці» потроху почне розширятися, а отже знайдеться місце для своїх емоцій, уяви та терпимості стосовно ймовірних почуттів, намірів та бажань Іншого.